Історія школи

Вже не важко повірити у те, що Крошня – цілком цивілізована і невід’ємна частина Житомира – ще не так давно була самостійним сільським населеним пунктом, що має власну багатовікову історію і, в свою чергу, теж складається з трьох історично автономних частин: Крошні Української, Крошні Чеської і Крошні Нової. Першою з них є Українська Крошня, заснована, очевидно, у 15 ст. Принаймні, вже у 1511 році польський король Сигізмунд І особливим привілеєм подарував Крошню, що належала до того Житомирському замку, родоначальникові відомого українського шляхетського роду Івашкові Вороничу. Потім село перейшло до володіння ордену католицьких ченців – єзуїтів, від них – до ряду домовласників Житомира. Було селом Левківської волості Житомирського повіту, Левківського району Житомирського округу, нарешті, входило навіть до Коростишівського району. Потім Крошня знову була у складі Житомирського району міського типу, що безпосередньо межувало з самим Житомиром, з центру якого в селище курсував тролейбус. Нарешті, з 1971 року Крошня увійшла до складу міста Житомира і майже три десятиріччя невпізнанно змінилась, одягнувшись у сучасне вбрання білокам’яних новобудов. Ось такі пунктирні віхи її історії.

На початку 1870-х років на Волинь з Чехії прибули перші переселенці. У Крошні ним був В’ячеслав Пилипів Малі з дружиною і дітьми. Слідом за Малі сюди прибули родини Бочекових, Прохаскових, Панграцових, Крупічкових, Богінських, Ворличкових, Бубенових та інші. Вони заснували на вільних землях вздовж правого берега річки Крошенки обабіч старого поштового шляху Житомир- Овруч-С.-Петербург своє автономне поселення відоме відтоді як Крошня Чеська.

Як справедливо зазначає житомирський історик Сергій Жилюк, внаслідок гнучкої місіонерської роботи серед чехів з метою їх зправославнення, наприкінці 1980-х років відбулося масове їх приєднання до Російської православної церкви. Це забезпечувало їм реальні привілеї. Так, у Крошні лише в один день – 29 червня 1888 року – до православ’я був приєднаний 81 чех. Всього ж їх тут мешкало близько 400 чоловік. Саме після акту масового приєднання чехів до православ’я, в останніх виникла думка про необхідність відкриття своєї церковно-парафіяльної школи. Звичайно, що в цьому було зацікавлено й єпархіальне начальство: школа давала б можливість впроваджувати через вчителів російську політику і здійснювати оправославлення інших жителів Крошні Чеської.

Отець Трипольський наполягав, щоб чехи відразу ж склали “приговір” сільської общини з проханням про відкриття школи, але чехи відмовились, пояснивши це необхідністю запросити свого мирового посередника і порадитись з ним. Наприкінці грудня 1888 року крошнянські чехи побували на прийомі у високопреосвященного Палладія (в миру Ганкевич). Нічого не говорячи про умови відкриття школи, вони лише попрохали владику призначити вчителем їхньої школи колишнього чеського священика Гордличкова, на що отримали відмову. Чехам було рекомендовано звернутися з цим проханням до міністерства народної освіти, звідки вони не отримали відповіді…

Керівництво Волинської єпархії, звичайно, було зацікавлено в тому, щоб ця, як і інші чеські школи, була в руках російської православної людини або такої, що пройшла відповідну ідеологічну обробку. Саме з цією метою Волинською єпархіальною училищною радою при Острозькій учительській семінарії було відкрито курси чеських народних вчителів, які мали викладати в церковно-парафіяльних школах чеських поселень краю. Таких курсів Гордличков не закінчив. Отож, питання про відкриття чеської Крошнянської школи у 1888 році так і не було вирішене. У лютому 1889 року в Житомир на посаду інспектора народних училищ був призначений енергійний та ініціативний чиновник, щирий прибічник русифікаторства і захисту російських імперських інтересів М. М. Владимирський. Дізнавшись про проблему чеської школи у Крошні, він разом із М. Трипольським, як засвідчує архівний документ, відвідав село 5 березня. Знову відбулась бесіда з чехами, яка цього разу завершилась згодою обох сторін на відкриття школи при умові її забезпечення вчителями для хлопчиків і дівчаток від Волинської єпархіальної училищної ради. День відкриття школи був призначений на 9 березня.

Хто ж він, перший вчитель Крошнянської школи? На це запитання відповідають дбайливо збережені його нащадками пожовклі від часу документи, люб’язно надані нам онуком Миколою Борисовичем Кудимовим. В одному з них читаємо: “Предъявитель сего Дмитрий Романович Кудімов, согласно определению Волынского епархиального училищного совета от 7 марта 1889 года, с утверждением Его Высокопреосвященства, Преосвященнейшего Палладия, бывшего архиепископа Волынского и Житомирского, назначен на учителя Крошенской церковноприходской школы Житомирского уезда”.

В фондах Житомирського Державного архіву збереглися креслення будівлі чесько-православної церковно-парафіяльної школи, які ми вміщуємо тут. Як видно з цих креслень, виконаних інженером Житомирської інженерної дистанції К.Калиновичем, перше приміщення школи являло собою одноповерховий “г”- подібний у плані будинок на невисокому (0,9 м) бутовому цоколі. Висота будинку, що увінчувався вальмовим дахом з невеличким куполом над приміщенням церкви, сягала 7 метрів. Висота приміщень дорівнювала 3,42 м. Площа будинку складала понад 172 кв. метри, в тому числі класу з церквою – 96 кв. м. Останнє мало 8 вікон, два з яких були зорієнтовані на схід, чотири – на південь, і два на захід, отож, мало відмінну інсоляцію. Посередині цього приміщення була влаштована занавіска, що відділяла під час занять клас від алтаря з кліросами. Церква при школі була освячена на честь чеських православних святих В’ячеслав та Людмили. Школу було побудовано на частині маєтку Андрія Аршеневського, купленій місцевими чехами. Каміння на фундамент школи безплатно надав власник Крошнянського гранітного кар’єру Андрій Олександрович Аршенєвський (його садиба і будівлі після революції’ були використані для організації сільсько-господарського технікуму). Чеська община зібрала на будівництво школи близько 500 рублів. Надійшли й інші пожертвування та надано кошти від єпархіальної училищної ради.

Павленко Іван Несторович директор школи з 1965 року по 1987 рік

 

Сніжко Валерій Борисович директор школи з 1987 року по 2004 рік

 

Карпець Володимир Миколайович очолює школу з 6 квітня 2004 року